Особливості використання методів інтерактивного навчання

Груп методів є п’ять. З використанням цих методів навчання може бути пряме, непряме, взаємодіюче, ґрунтоване на досвіді, самостійне.

До методів прямого навчання, які найчастіше використовуються на уроках з основ здоров’я, відносяться: міні-лекція, демонстрація, систематизований огляд, опитування, повторення, вказівка вчителя. Особливостями використання цих методів є такі:

• міні-лекція має бути короткою (до 5 хв.), викладена просто, короткими реченнями, з акцентами на потрібних моментах, емоційно;
• демонструвати необхідно невелику кількість доречних слайдів, предметів, плакатів, супроводжуючи коротким і влучним коментарем;
• у систематизований огляд потрібно включити сучасну, логічно й коротко викладену інформацію;
• опитування має відбуватися в межах тематики, питання слід ставити конкретно і доступно, що дозволить отримати короткі відповіді, що можна розцінювати і як повторення;
• вказівки вчителя щодо користування тим чи іншим методом чи засобом збереження і зміцнення здоров’я, алгоритму виконання будь-якої дії тощо мають бути чіткими і конкретними; за потребою учнів їх слід повторити, але тому, хто не зрозуміє їхньої суті після повторного пояснення, треба надати індивідуальну консультацію, щоб не порушити алгоритму проведення уроку.

Методи непрямого навчання дуже корисні на уроках з основ здоров’я. Ефективними при навчанні учнів усіх класів будуть: концептуальна карта, доповнення, обговорення, дискусії. При плануванні цих методів навчання вчитель має пам’ятати, що:

• концептуальна карта – це схема, в якій указані причинно-наслідкові зв’язки (наприклад, концептуальна карта “Групи їжі” структурована таким чином — від прямокутника, у якому розміщений цей надпис, йдуть стрілки до менших трикутників, в яких написано “хліб і хлібобулочні вироби”, “овочі і фрукти”, “молоко і молочні продукти”, “м’ясо та альтернативні продукти”); вона має бути чіткою, не перевантаженою, краще кольоровою; заготувати її можна попередньо або виконати разом з учнями;
• під час міні-лекції або після неї, при вивчення концептуальної карти, під час реалізації будь-якого методу навчання слід стимулювати учнів до доповнення, заохочувати їх до цього;
• для обговорення необхідно виокремити достатню кількість часу, адже саме такий метод дозволяє учням поділитися інформацією, яку вони самі здобули; метод дозволяє залучення учнів до групової роботи, тобто сприяє процесу соціалізації дітей;
• дискусії не слід остерігатися, потрібно лише намагатися тримати її в межах теми уроку (слід бути готовим до початкової невдачі при неготовності учнів до сприйняття цього методу, особливо в підлітковій аудиторії).

Дуже ефективні й найчастіше використовуються на уроках здоров’я методи взаємодіючого навчання, до яких відносяться: мозковий штурм, групи, що співпрацюють, рольові ігри, інтерв’ювання.

Учителю слід орієнтуватися на те, що:

• мозковий штурм — це метод активізації діяльності учнів та вияснення рівня їх обізнаності, який має тривати має тривати 2-3 хвилини; питання, на яке вчитель хоче отримати відповідь, потрібно сформулювати коротко і написати великими літерами (наприклад, “Що зміцнює здоров’я?”); всі відповіді писати на дошці чи на великому листі паперу і не коментувати; найбільш вдалі відповіді можна використати в концептуальній карті чи під час обговорення;
• групи, в які збираються діти, можуть формуватися самостійно (якщо учні вже знають, як це робити) або вчитель роздає спеціальні картки (із зображеннями фруктів, геометричних фігур, зубних паст, зубних щіток, квітів тощо) за необхідною для класу кількістю груп (наприклад, для класу, в якому 24 учня, потрібно 9-12 груп карток), збираючи в групи дітей, котрі мають однакові картки; ці групи можуть продовжити роботу і як домашнє завдання, і як виконання дослідного проекту;
• рольові ігри слід готувати, обираючи для них дітей, які зможуть донести ідею вчителя до всього класу; ролі можна добирати таким чином, щоб діти моделювали різні потрібні ситуації;
• для інтерв’ювання можна запросити науковця, медичну сестру, лікаря-педіатра, батька чи маму учнів класу, старшокласників, відому учням особу (актора, кореспондента, співака); необхідна попередня розмова з особою, яку вчитель запрошує на урок, аби розмова обов’язково відбулася за тематикою уроку; учні повинні уміти ставити питання і відноситися до цього серйозно.

Методи самостійного навчання теж можуть бути використані, причому з будь-якими віковими групами учнів. До них відносяться, зокрема, твір, дослідний проект, навчальний контракт, домашнє завдання.

Слід орієнтуватися на те, що ефективними вони можуть бути за умови, коли:

• твір, форму якого учень вибирає самостійно (коротке — письмове чи усне оповідання, вірш, аплікація, схема тощо), виконує його теж самостійно;
• дослідний проект виконується у класі самостійно чи в групі (2-3 учня) за конкретною темою, запропонованою вчителем, чи обраною самостійно групою або учнем; після пояснення етапів його виконання чи результатів оцінюється завжди позитивно;
• навчальний контракт укладається між вчителем (інколи – й шкільним лікарем) та учнем за конкретними умовами і термінами дії; має серйозний, а не ігровий, характер; для його реалізації докладають зусиль учень, батьки, вчитель, лікар, про що мають свідчити окремі пункти контракту; текст контракту слід попередньо обговорити з батьками й лікарями;
• домашнє завдання має бути оформлене як чітке виконання певного алгоритму дій (наприклад, чищення зубів, ранкової гімнастики, виконання домашніх обов’язків тощо); його виконання фіксується батьками, що теж слід оговорити заздалегідь на батьківських зборах; цей вид навчання може бути включеним як окремий пункт навчального контракту.

З методів, ґрунтованих на досвіді, зважаючи на незначний життєвий досвід учнів, на уроках основ здоров’я можна використати такі: екскурсії та ілюстрування. Вони ефективні, якщо:

• екскурсії чітко організовані, тематичні (у дитячій поліклініці основною метою є відвідування підліткового кабінету, розмова з вузькими спеціалістами – ортопедом, окулістом, гінекологом, ендокринологом з розкриттям відповідних тем, наприклад: “Ріст і розвиток”, “Функціональні особливості дівчаток і хлопчиків” тощо); у стоматологічній поліклініці тема “Гігієнічний догляд за ротовою порожниною” відбувається в кабінеті гігієни, тема “Формування прикусу” або “Усунення шкідливих звичок” проводиться разом з ортодонтом; їх результатом може бути дослідний проект, виконаний групою чи учнем самостійно;
• ілюстрування учнями розповіді вчителя розкриває учнівський досвід користування засобами гігієни, виконання школярами комплексу вправ, загартовуючих процедур, самостійного чи за допомогою старших (або психолога, логопеда, лікаря чи медичної сестри) усунення шкідливої звички тощо; така діяльність учня заохочується вчителем, адже вона розвиває самостійність дитини.