Обираємо першу спортивну секцію

Перед тим, як обрати вашій дитині спортивну секцію, не забудьте поцікавитися і її думкою. Як це, наприклад, зробила мама Сашка.

– Хочу на баскетбол! – безапеляційно заявив син. – Хлопці в дворі сказали, що я так стану вищим.

«А може, щось інше?», – з надією запитує мама, адже низький зріст – у всіх в родині і це навряд чи дасть синові шанс виділитися на баскетбольному майданчику. Бо від спадковості не втечеш!

Найкращий порадник – анамнез

– Звісно, збільшити зріст неможливо, – запевняє ортопед­-травматолог Володимир Тищенко, доцент кафедри спортивної медицини Національного університету фізичного виховання і спорту. – Проте кілька сантиметрів додати все-­таки можна. Усе залежить від навантаження, яке даємо на м’язи. Воно може бути вертикальним, якщо, наприклад, штангу піднімаємо, а можна попрацювати й на розтягнення м’язів. Тут допоможе плавання, а також баскетбол, волейбол тощо. І обов’язково врахуйте рекомендації лікаря, а не ведіть у секцію, яку підказала сусідка. Ортопеди можуть (попередньо!) рекомендувати якийсь вид спорту. При цьому треба з’ясувати анамнез – це дані про перенесені дитиною хвороби, навіть те, як вагітність у мами проходила, чим хворіли родичі, якого вони зросту.

Якщо зі зростом ми розібралися, то наступну задачку підкинула бабуся маленької Катрусі – дівчинка після перегляду змагань з художньої гімнастики почала мріяти про спортивну кар’єру...

– Ви погляньте на цих дівчат, – плескає в долоні сімейний «авторитет». – Вони ж пласкі зовсім! А як з такою фігурою потім дитину виносити й народити?

– Якщо ви десь почули історію про дівчину, яка, ставши майстром спорту, не може народжувати – це неправда, – заперечує Олександр Коструб, керівник клініки спортивної та балетної травми Інституту травматології та ортопедії. – Тренер і лікар завжди порадять, яким видом спорту займатися. Якщо приходить на заняття, що потребують пластичності, хлопчик, який замість нормальних для його віку 25-ти кілограмів важить 55 – з нього гімнаста не буде. А у дівчат розвиток молочних залоз не залежить від занять спортом. Тренер просто проводить фізіологічний відбір. І справді, для гімнастики, акробатики потрібні дівчата з невеликим тазом. А жінкам з такими фізіологічними особливостями потім важко народжувати. Однак це аж ніяк не результат занять спортом.

Біг із м’ячем і без нього

Маленького Сашка тато любив брати з собою на футбол. І хлопчик уже уявляв себе гравцем улюбленої команди. Якось пішли вони з бабусею записатися до футбольного клубу. Бабуся з жахом спостерігала за тренуванням. Усі хлопці шести – семи років та й їхній тренер через слово вживали нецензурні вирази. Запис до клубу не відбувся…

Насправді, не все так погано, адже окрім того, що футбол – наша національна традиція, що накладає певний відбиток на процес тренувань, це ще й найдешевший вид занять спортом. Не потрібно ніякого обладнання, тільки майданчик відповідний вибрали, взяли м’яча – і вперед!

– Крім того, це командна гра та ще й на свіжому повітрі, – продовжує Володимир Тищенко. – Водночас більшість інших спортсменів займається в закритих приміщеннях. Але не забувайте: футбол – дуже травматичний вид спорту. Особливо страждають колінні суглоби. І не треба думати, що він безконтактний. Футболісти рухаються з великою швидкістю, тому обов’язково будуть і удари, і не тільки по м’ячу. А найкращий вид спорту, на мою думку, – біг і всі його види. Адже працюють усі групи м’язів. До мене приходять пацієнти, які займаються туризмом. Вони й змагаються з цього виду спорту в лісі – влаштовують біг з перешкодами. А головне – що це можна робити всією родиною. Бігають і в 5, і в 75 років.

Краса рятує світ і потребує грошей…

Художня гімнастика – це пластика, хореографія, музика, але щоб займатися, потрібне колосальне бажання, попередили маму Оленки, коли та привела її в секцію. Це потягло за собою певні витрати: скакалка, м’яч, купальник… А вже через півроку були перші змагання. Довелося їхати в інше місто та ще й придбати купальник за 300 гривень. Яким же було мамине здивування, коли вона побачила, що купальник її доньки більш ніж скромний порівняно з тими, що коштували від 1500 до 3000. Через деякий час, незважаючи на протести доньки, секцію довелося покинути…

– Художня гімнастика – дуже корисна, – розповідає тренер Юлія Фещенко, майстер спорту України з художньої гімнастики. – У діток гарна розтяжка, укріплюються всі м’язи тіла, тому сколіоз просто неможливий. До нас приходять з п’яти років і я ніколи не кажу, що в дитини немає таланту – вони всі по­своєму талановиті. А купальник можна пошити і за 400 гривень. Головне – бажання займатися…

Можемо додати: і бажання батьків також! Порахуйте, чи не буде це обтяжувати вас фінансово, чи матимете вільний час, щоб водити дитину на тренування. Бо якщо ваш син обере хокей, навіть дорослому буде важкувато носити дитячу сумку з усією амуніцією. Приготуйтеся супроводжувати сина на тренування і в 14 – 15 років! Хочете, щоб донька стала славетною тенісисткою? Великий теніс і справді містить усі елементи, необхідні для чудового фізичного розвитку: це і координація, і стрибки, і осмислення рухів. Але тренування можуть обходитися щомісяця в 1000 і більше гривень. Зважте на свої можливості…

Бойове мистецтво – для спокійних і врівноважених

Наші консультанти не дуже схвально оцінили захоплення малюків східними єдиноборствами чи боксом.

– Кікбоксинг, бокс виробляють силу волі, терпимість до болю, – вважає Олександр Коструб. – Але там можна отримати травми голови, які несприятливо вплинуть на подальший розвиток дитини. Для східних єдиноборств потрібна і координація, і силова, і вольова підготовка. Адже там застосовують больові прийоми. Краще, коли організм буде більш сформованим. Тому займайтеся видами спорту, які розвинуть ці якості. А в зал боксу приходьте після 10-ти – 14-ти років.

З цією думкою, мабуть, не погодяться зовсім маленькі хлопчики та дівчатка, які азартно вовтузяться в куточку спортзалу. У них постійно розв’язуються кольорові пояси й спадають заширокі штани, але це не зупиняє їх ні на хвилину… Своїх учнів час від часу поправляє Антон Артюх, студент факультету фізичного виховання та спорту Національного педуніверситету, який має 2­-й дан в одному з найжорсткіших стилів карате – кудо.

– Діток ми тренуємо з чотирьох років, – розповідає Антон. – І хоча працюємо в повний контакт – це малотравматично. Дитячий удар – слабкий, не є таким концентрованим, як у дорослих. І для цих малюків уже проводять змагання. Діти виступають із повним захистом. А коли вже позаймаються два – три роки, будуть так добре почуватися в спарингу, що травми зведуться до мінімуму. Наші вихованці – спокійні і врівноважені, в бійку просто так не полізуть. Їм не потрібно нічого доводити іншим дітям – вони все доводять на килимі.

Антон уже досвідчений тренер і пояснює нам також маленькі дитячі хитрощі.

– У дітей після першого року тренувань, як правило, вмикається захисна реакція: татамі раптом твердим стало, падати боляче, хтось ударив, ще щось не так. І це не означає, що дітям перестали подобатися тренування, просто трохи набридло… Батькам це треба пережити – далі все буде добре.