Особливості методики викладання

предмета основи здоров’я

Як вже зазначалося, вибір форм і методів навчання здоровому способу життя має вирішальне значення у досягненні мети.

Сучасна вітчизняна та зарубіжна педагогіка передбачає різноманітні методи навчання, об’єднання яких на основі певної ідеї (наприклад, ідеї формування здоров’язберігаючої компетентності) формують моделі навчання. Аналіз досвіду викладання основ здоров’я в школах України свідчить, що найефективнішою для цього є модель, спрямована на здобуття школярами знань, спрямованих на їх всебічний розвиток як особистості та досягнення позитивних тенденцій до зміни поведінки, що, зрештою, сприяє формуванню здоров’язберігаючої компетентності.

У навчальному процесі можуть використовуватися різноманітні групи методів навчання (стратегії). Прийняття рішення вчителем щодо вибору тієї чи іншої педагогічної стратегії ґрунтується на неперервному оцінюванні рівня навчальних досягнень школяра відповідно навчальним меті і завданням. Всі навчальні стратегії взаємопов’язані і підсилюють одна одну.

Пряме навчання. Стратегія прямого навчання орієнтована на вчителя як активного учасника навчального процесу. У системі традиційного навчання вона використовується найчастіше й ефективна для вивчення нового теоретичного матеріалу та забезпечення поетапного відпрацювання умінь і навичок. Пряме навчання є, як правило, дедуктивним: учитель, наприклад, називає ті чи інші закономірності, принципи, правила або узагальнення, які потім ілюструються прикладами. У прямому навчанні педагог є головною дійовою особою, яка керує навчальним процесом.

Непряме навчання зосереджене переважно на учнях, тому вчитель прагне досягти високого рівня участі школярів у навчальному процесі: проводити дослідження, робити висновки, формулювати гіпотези, будувати прогнози. Таке навчання сприяє формуванню конкретних індивідуальних навчальних інтересів учнів, їхньому прагненню до отримання нових знань, заохочує до творчого мислення або вирішення проблем, самостійного прийняття рішення. Воно є гнучким, бо дає нагоду учням самостійно (або групою) досліджувати шляхи вирішення різних проблем і зменшує острах дати неправильну відповідь, сприяє творчості та розвитку вміння міжособистісного спілкування.

Взаємодіюче навчання ґрунтується на обговореннях, дискусіях, обміні думками між учасниками навчального процесу. Це уможливлює врахування ідей, досвіду, інтуїції, знань учня, однокласників та вчителя, генерувати альтернативні шляхи мислення. Учні можуть розвивати не лише конкретні навички, регламентовані навчальною програмою, а й соціальні навички, упорядковувати свої думки і вміння аргументувати. Ця стратегія дозволяє використання групових методів навчання. Колективну взаємодію учнів найкраще відпрацьовувати саме за допомогою стратегії взаємодіючого навчання.

Навчання, що ґрунтується  на досвіді, – індуктивне навчання, спрямоване на різні види діяльності. Так, вивчення окремих життєвих ситуацій сприяє тому, що учень вчиться аналізувати різноманітні ситуації, запропоновані вчителем, та використовувати набутий досвід у щоденні. Увага навчання, ґрунтованого на досвіді, зосереджується на процесі навчання, а не лише на кінцевому результаті. Воно використовується для того, щоб учні брали участь у різних видах навчальної діяльності; критично оцінювали попередні знання та досвід; робили власні висновки; формували власний план дій; застосовували вивчене у життєвих ситуаціях, які щораз змінюються.

Самостійне навчання стосується групи навчальних методів, які цілеспрямовані на розвиток ініціативи, впевненості у собі та самовдосконалення кожного учня. Воно сприяє розвитку самостійних навичок оволодіння знаннями, вчить самостійно планувати свої дії, сприяє покращанню самоконтролю і самосвідомості. Самостійне навчання має відбуватися під керівництвом чи наглядом вчителя, який допомагає формуванню в учня навичок самостійного оволодіння навчальним матеріалом, власне – навчає вчитися. Таке навчання водночас може успішно поєднуватися зі стратегією співпраці з іншими, заохочує брати на себе відповідальність щодо планування і темпів власного навчання.

Після обрання необхідних, підпорядкованих навчальній меті стратегій, учитель приймає рішення щодо вибору методів навчання. Як і у випадку зі стратегіями, відмінності між методами теж не завжди чітко окреслені.

Щоб досягти мети щодо формування здорового способу життя, задовольнити інтереси учнів, досвідчені вчителі використовують різноманітні педагогічні методи. Як свідчить практика, ефективним є лише той навчальний процес, у якому чергуються та поєднуються різноманітні методи навчання.

Стратегія прямого навчання передбачає використання на уроках основ здоров’я таких методів.

Порівняння і протиставлення включають пошук спільних і відмінних рис. Учні спільно з вчителем розробляють критерії, за якими визначають подібні риси та виявляють відмінності, наприклад у способах уникнення небезпечної ситуації. Означені складові методу порівняння і протиставлення можуть бути використані як критерії оцінювання навчальної діяльності учнів і фіксуються вчителем у зошиті контрольних спостережень.

Показ/демонстрація. Хоча це метод виконується в межах стратегії прямого навчання, учні, разом з тим, вчаться і спостерігаючи за іншими. Показ забезпечує зв’язок між „знати про” і „бути спроможним зробити”. Демонстрацію можна вважати ефективною, якщо ті, хто навчаються, можуть чітко бачити і розуміти те, що відбувається, та коли мають місце короткі пояснення педагога і групові обговорення впродовж  показу.

Опитування займає чільне місце серед різних педагогічних методів стратегії прямого навчання. Воно може вважатись ефективним, якщо має місце висока активність учнів, поглиблюється розуміння ними матеріалу; їхнє мислення стимулюється, спрямовується і розширюється; у них виникає зворотна реакція і відповідне закріплення знань; діти спонукаються до критичного мислення: не просто переповідається розказане вчителем, а додаються власні порівняння і спостереження щодо користі виконання ранкової гімнастики або дотримання розпорядку дня, позитивного впливу на самопочуття доброзичливого спілкування тощо.

Питання вчителя мають бути добре сплановані, сформульовані ясно і відповідно до конкретної теми заняття. Суттєвим є володіння педагогом прийомів опитування, застосування питань різного рівня складності. Крім цього, воно має бути диференційованим, з урахуванням рівня можливостей школярів.

Повторення і закріплення базується на повторенні попередньо вивченого навчального матеріалу, а також набутих умінь і практичних навичок. Цей метод особливо актуальний при відпрацюванні таких життєвих навичок, як спілкування, прийняття рішення, чинення опору тиску, подолання емоцій та стресу.

Міні-лекція (узагальнена назва словесного повідомлення інформації). Метою міні-лекції є передача знань. Це односторонній вид спілкування та дійовий спосіб забезпечення учнів навчальною інформацією за короткий проміжок часу. Цей метод можна використати для повідомлення такої інформації, яка має основоположне значення і яку учні самі не можуть здобути, Лекції можуть вважатись ефективними, коли вони: продовжуються 5-8 хвилин; включають групову дискусію, покази, демонстрації.

Використання джерел друкованої інформації (ресурсів). Вчитель пропонує учням фрагменти з підручників, навчальних посібників, періодичної преси, пробуджуючи інтерес учнів до самостійного вивчення певної теми.

Систематизований огляд використовується для організації й упорядковування навчального матеріалу або понять з метою сприяння засвоєння учнями нового матеріалу, актуалізації його значущості для кожного. Саме за допомогою цього методу досить швидко і компактно вчитель (або навіть і учень) може надати інформацію, наприклад, щодо статистичної характеристики здобутків спортсменів України, поширення ВІЛ/СНІД тощо.

Методи непрямого навчання спрямовані на стимуляцію розумової діяльності учнів; формування в них власних суджень, цінностей, ставлення до певних подій, ситуацій тощо; персоналізоване розуміння і довготривале збереження отриманих знань; формування навичок самостійного навчання впродовж свого життя.

Авторське місце. Учні повідомляють свої письмові роботи чи оригінальні розробки щодо питань збереження здоров’я іншим. Однокласники ставлять запитання, роблять доповідачу позитивні доброзичливі, але критичні коментарі, висловлюють власні думки щодо запропонованої інформації. Як правило, слухає велика група учнів – весь клас, хоча це можна здійснювати і в малих групах. Краще, коли доповідач стоїть чи сидить на чільному місці, що підкреслює його особливу роль у цій конкретній навчальній ситуації.

Вивчення окремої життєвої ситуації. Стосується заздалегідь визначених сценаріїв, випадків, котрі ґрунтуються на ситуаціях реального життя, під час яких учні спостерігають, аналізують, записують, застосовують, роблять висновки, підсумовують та дають рекомендації. Це можна здійснити під час перегляду фрагментів відеофільмів про молодь, яка обрала здоровий спосіб життя або має шкідливі звички, демонструє невміння протистояти утиску однолітків та дорослих.

Доповнення. Цей метод передбачає надання можливості для доповнення учнями інформації, що характеризує певні факти, ознаки, методи. Вони мають завершити текст так, щоб він мав сенс. Метод може бути використаний письмово або усно. Добре, якщо вчитель наголосить на доповнення на основі власного досвіду, випадків із щоденного життя.

Концептуальна карта (опорна схема). Складання концептуальних карт часто застосовується для того, щоб учні побачили зв’язок між новою інформацією і тим, що вони вже знають. Також цей метод використовується, щоб визначити основні поняття або показати зв’язки між поняттями; сприяти закріпленню нового матеріалу і повторенню пройденого; схематично відображати структурні компоненти матеріалу, які мають учні засвоїти.