Методи взаємодіючого навчання найкраще застосовувати у малих групах. Перед початком роботи важливо, щоб учні усвідомлювали, що вони повинні досягти, який отримати результат.
Мозковий штурм (брейнсторм). Метод використовується для генерування ідей та активізації діяльності школярів щодо розв’язання певної навчальної проблеми. Вчитель відіграє допоміжну роль, записуючи коментарі, сформульовані учнями. Брейнсторм є найефективнішим методом навчання, якщо всі твердження учасників приймаються педагогом без будь-яких зауважень; наголошується більше на кількості висловлених позицій, а не на їх якості, адже у цьому випадку головним є участь кожного; педагог не вказує на помилки, а записує на дошці всі відповіді, ніяк не коментуючи та не висловлюючи власних суджень; учні можуть давати свої відповіді, виходячи з ідей своїх однокласників (заохочується використання ідей інших – перехресне спонукання до дії). Для реалізації методу обов’язково надається певна кількість часу (5-7 хв.). Його можна застосовувати на початку заняття, щоб з’ясувати обізнаність учнів з темою. Коли всі ідеї висловлені, їх можна об’єднати або проаналізувати, використовуючи інші методи (наприклад, концептуальну карту, “павутиння”. Так, наприклад, концептуальну карту “Складові їжі” (див. Методи непрямого навчання) можна сформувати на основі відповідей учнів на запитання брейнсторму “Складові їжі – це...”
Розподіл за ознаками. Метод полягає в групуванні фактів, інформації згідно з ознаками, котрі описують спільні риси або ієрархічні зв’язки між явищами, процесами, подіями тощо. Цей метод надає можливість визначати структурні або логічні зв’язки, розвиває здатність аналізувати інформацію та упорядковувати її. При оцінюванні рівня навчальних досягнень школярів можна робити перевірку здатності учнів розуміти зв’язки між окремими об’єктами спостереження, навичок розподіляти їх за ознаками, використовуючи більше ніж один критерій або категорію, та самостійно знаходити зв’язки між окремими фактами, етапами, ознаками тощо. Досить продуктивним цей метод є при порівнянні наслідків корисних та шкідливих звичок, ознак здоров’я, які виявляються як результат здорового способу життя (зокрема, після регулярних занять фізичними вправами, раціонального харчування чи правильної організації розпорядку дня), та нездоров’я, які з’являються в результаті куріння, вживання алкогольних напоїв, порушень чергування праці та відпочинку, ведення малорухомого способу життя.
Обговорення/дискусія/бесіда ґрунтується на матеріалі, що вже відомий учням. Педагог обирає проблему чи питання, які не потребують однозначної певної відповіді, але учні в процесі обговорення мають знайти шлях вирішення означених проблеми чи питання. Під час дискусії (полемічної бесіди) школярам необхідно рекомендувати уважно вислуховувати співбесідника, коректно наводити власні аргументи, не допускати неконструктивних суперечок, уміти визнавати свої помилки і погоджуватись з думками інших. Обговорення чи дискусія мають обов’язково завершитися згодою, досягненням розуміння або підсумками. Бесіда може проходити і евристичному напрямку. При проведенні цього методу одночасно відбувається й набуття таких життєвих навичок, як толерантне спілкування, міжоособистісні відносини, самооцінка, творче і критичне мислення.
Коло знання. Спосіб опанування учнями різного виду навчальної інформації. Цей метод залучає кожного до обговорення наданих учителем чи однокласниками фактів з товаришами в групі, а потім – до обміну думками спочатку в іншій групі (кожний учень переходить в іншу групу як носій частини нової інформації), насамкінець представники кожної групи в оновленому складі представляють отримані в результаті обговорення знання перед своєю або всіма групами. Для цього методу потрібно заготувати картки з інформацією, яка має бути раціонально викладеною, добре оформленою; найчастіше надається така інформація щодо складових і методів здорового способу життя, яку школярі можуть швидко запам’ятати, щоб легко викласти її перед своїми однокласниками.
Навчальні групи, які співпрацюють. Метод полягає у взаємодії невеликих груп учнів. Його переваги у тому, що саме невеликі групи особливо дійові для досягнення мети розвитку не лише навчальних здібностей, умінь, навичок, а й соціальних можливостей учнів, їх життєвих навичок. У невеликій групі кожен має можливість зробити свій внесок у процес навчання, висловити власну думку, навчитися поважати думку товаришів, уважно слухати, вести полеміку. Всі учні, навчаючись у невеликій групі, мають більшу можливість висловлюватися, слухати інших, розраховувати на зворотну реакцію, ніж під час спільного навчання декількох груп. Учитель має так групувати школярів, щоб у групі виявилися своєрідні лідери – ті, хто вже виконує хоча б деякі елементи здорового способу життя.
Дебати. Структура дебатів заохочує учнів знаходити і наводити переконливі аргументи своїм твердженням. У дебатах більшого значення надається конкретним фактам та знанням, ніж неформальному обговоренню. Групи, утворені для проведення дебатів, мають співпрацювати у процесі пошуку і підготовки своїх аргументів. Важливою умовою ефективного проведення цього методу є обговорення і прийняття заздалегідь правил співпраці під час дебатів. Метод особливо актуальний, адже він не лише дозволяє оволодіти тим чи іншим матеріалом щодо здорового способу життя, але й сприяє розвитку таких життєвих навичок, як вирішення проблем, творчого та критичного мислення, спілкування, почуття гідності, чинення опору тиску, міжособистісних відносин.
Схеми/таблиці досвіду. Такі схеми/таблиці фіксують досвід, яким діляться учні. Вони є важливими ресурсними матеріалами. Теми для схем/таблиць можуть виникати під час запланованих або спонтанних видів діяльності учнів. Зміст схем/таблиць залежить від рівня та різноманітності тем. Так, наприклад, при вивченні будь-якої теми програми – особливо з розділів “Фізична складова здоров’я” та “Соціальна складова здоров’я” – школярі можуть складати власні схеми чи таблиці (чи на прикладі, наданому вчителем), що характеризують їхній спосіб життя чи розкривають наміри створити власний план дій щодо ведення хоча деяких елементів здорового способу життя тощо.
Інтерв’ювання включає зустріч учнів з певною особою (науковці, лікарі, батьки, представники державних служб захисту тощо) для обговорення теми або проблеми, яка вивчається в межах навчальної програми. Школярі з “перших рук” отримують нову найточнішу інформацію, знайомляться з точкою зору цієї особи з проблеми, яка цікавить учнів. Водночас цей метод школярі можуть використати для бесіди з однолітками. Наприклад, можливі питання для інтерв’ю:
1. Чи знаєш ти, які речовини є наркотичними?
2. Як ти думаєш, чому люди вживають наркотики?
4. Чи бачив ти людину під дією наркотичної речовини? Твої враження?
Цей метод має обов’язково доповнюватися таким, що дозволяє зробити висновки, узагальнення, наприклад, дискусії-роздуми.
Взаємонавчання. Цей метод використовується таким чином, що учні, які мають кращий власний досвід (“фахівці”) в якомусь конкретному напрямку, діляться своїм досвідом з іншими членами групи. Метод базується на умінні й навичках учнів концентровано виокремлювати ту інформацію, яку потребують менш досвідчені однокласники, та раціонально передавати її. Для використання методу взаємонавчання кожен учень намагається раціонально виокремити або отримати частину матеріалу. Діти збираються в малі групи, залежно від обраної теми, і зустрічаються з “фахівцями”. Перед цим групи “фахівців” обговорюють виокремлений матеріал і шукають не лише шляхи вирішення проблеми, а й засоби найкращого викладення свого розуміння проблеми однокласникам. Наприклад, формується група “фахівців”, які найкраще знають правила дорожнього руху, вправи для формування і корекції постави, добре вміють показати методику сказати “Ні!”, продемонструвати алгоритми надання першої допомоги, евакуації з приміщення при пожежі тощо.
Рольові ігри орієнтовані на учнів і щоразу мають ефективну результативність. Цей метод дозволяє учням реалізувати свій творчий потенціал під час перевтілення на певний час. Важливим є поступове залучення до ситуації рольових ігор всіх школярів. Кожний може почергово зіграти роль учня, пацієнта чи його рідних. Педагог може допомагати учням увійти в роль, ставлячи запитання або надаючи готові сценарії. Рольові ігри дозволяють учням отримати певний досвід і навчитися використовувати різні шляхи розв’язання якоїсь однієї проблеми. Практично будь-яку тему програми предмета “Основи здоров’я” можна вивчати за допомогою рольових ігор, але найкраще сприймаються ті, які полягають у моделюванні спілкування дітей і батьків, однокласників в різних життєвих ситуаціях, у тому числі й у таких, які пов’язані з необхідністю приймати рішення. Важлива умова реалізації цього методу: гра має бути основана на реальних, можливих випадках в житті учнів і бути спрямована на вирішення проблем, пов’язаних зі здоров’ям.
Логічне структурування. Цей метод полягає у тому, що в логічній послідовності учні повинні структурувати чи упорядковувати інформацію. Це розвиває уміння збагнути структуру і логіку викладу фахового тексту. Оцінюючи успіхи школярів, вчителю слід звернути увагу на термінологію, якою вони користуються, на їхнє уміння згадувати і послідовно структурувати чи упорядковувати факти й спостереження.
Консультативна група. Консультативна група з числа учнів та педагогів створюється для одержання, корекції, збагачення та поглиблення знань учнів під керівництвом педагога або консультантів з окремих тем програми. До роботи в цій групі можна залучити батьків, лікарів, медичних сестер, працівників ДАІ, рятувальних служб тощо. Члени цієї групи можуть бути тими, хто допомагає розробити план дій, навчальний контракт учня щодо будь-якого методу зміцнення здоров’я, набуття того чи іншого життєвого навичка, сприяє учням виконувати ці угоди, підтримує й заохочує їх реалізацію.
"Павутиння". Метод зорової репрезентації зв’язків між фактами, поняттями, наслідками чи подіями. Його застосування дозволяє досліджувати й упорядковувати навчальний матеріал в певній послідовності за ієрархічним змістом. Розглядаються і визначаються зв’язки між різними галузями (наприклад, може використовуватися під час вивчення зв’язку загальних та локальних змін (наприклад, зв’язок загартовування організму та емоційна стабільність під час будь-яких життєвих ситуацій), причин і наслідків (зокрема, збільшення часу для активного відпочинку внаслідок раціоналізації розпорядку дня). Утворена мережа зв’язків визначає знання учнів, їхній досвід і мету, з якою створюється ця мережа. “Павутиння” зручно будувати на основі будь-якої концептуальної карти, але можна розписувати з учнями від початку.
Усні виступи. Метод полягає в тому, що створюються невеликі групи, які обговорюють проблему у присутності решти учнів класу під керівництвом вчителя. Презентації дають можливість школярам набути навичок у пошуку джерел та упорядковуванні навчального матеріалу.
Методи самостійного навчання зосереджуються на індивідуальній діяльності школярів і спрямовані на прийняття ними зваженого, обґрунтованого рішення. Вони навчаються аналізувати проблеми, приймати самостійне рішення і цілеспрямовано діяти. Навички самостійного навчання уможливлюють адекватну адаптацію учня до вимог майбутньої професії, самостійного дорослого життя.
Навчання за допомогою комп’ютера. Метод використовується для оволодіння, систематизації, закріплення та перевірки знань учнів, а також як універсальна ресурсна підтримка (Інтернет) для самостійного пошуку і опрацювання навчального матеріалу. Він детально описаний в багатьох посібниках і використовується дуже широко. Матеріали щодо здорового способу життя учні можуть отримати, наприклад, на сайтах українсько-канадського проекту “Молодь – за здоров’я”, Міністерства охорони здоров’я України, соціальних служб для молоді. Ось адреси лише деякі з них, де можна дізнатися про ситуацію щодо ВІЛ/СНІД, шляхів запобігання ВІЛ-інфікування, про центри підтримки молоді: www.blago.aids.ua, www.rr.aids.ua, www.aids.dn.ua, www.aids.ru, www.aids.ua, www.infosite.aids.ru, www.nan.ru.
Опис візуального ресурсу. Цей метод полягає у тому, що школярі мають оволодіти навичками опису візуальних ресурсів (малюнки, фотографії, фільми й уривки з них, муляжі, схеми тощо). Це може бути використано для стимулювання їхньої уяви, вміння інтерпретувати, обговорювати та дискутувати з приводу побаченого. Особливо актуальними й цікавими для підлітків є плакати, в яких розкривається сутність негативного впливу на здоров’я шкідливих звичок, відеофільми, спрямовані на розкриття вибору способу життя, окремих життєвих ситуацій тощо. Учитель може отримати такі матеріали в Центрах здоров’я, соціальній службі для молоді, зібрати фототеки за допомогою батьків та учнів.
Твори. Цей метод навчання потребує від учнів самостійного аналізу та вичерпного висвітлення у письмовій формі поставленої проблеми з відображенням свого ставлення, почуттів, суджень тощо. При вивченні основ здоров’я твір може не бути великим: досить кількох речень, але вони мають бути такими, що розкривають особисту позицію учня щодо того чи іншої проблеми здорового способу життя.
Домашнє завдання. Під час його виконання учні можуть використовувати різноманітні ресурсні матеріали, які часом доступні лише вдома (книжки, відеофільми, комп’ютер, аудіозапис тощо). Вони працюють за своїм власним часовим розкладом, у своєму власному темпі. Це мають бути не лише письмові роботи, а переважно практична діяльність – виконання фізичних вправ, методик, спрямованих на самоудосконалення, саморозвиток. Домашні завдання учень на лише може, а часом і повинен реалізовувати разом з батьками, друзями, однокласниками, консультантами.
Особисті щоденники. Цей вид роботи дозволяє учням висловити особисті думки, почуття та ставлення до проблем, які розглядаються в класі, вдома, в групі відповідно з навчальною програмою. Школяр сам вирішує, чи буде він знайомити всіх із своїми особистими міркуваннями.
Ключові словники. Ключові словники – це особистий „банк” вивчених понять щодо здоров’я та методів його зміцнення, безпечної життєдіяльності, термінів, визначень тощо, який є цінним ресурсом для оволодіння учнем навчальної програми. Школярі можуть поповнювати список ключових слів для розширення свого словникового запасу впродовж всього навчання.
Конспектування. Вивчення окремих тем вимагають від учнів умінь і навичок конспективного запису основного змісту (суті) навчального матеріалу. Вони мають навчитися читати різні ресурсні матеріали (статті, тези, посібники тощо), письмово виокремлюючи суть.
Написання статей. Написання різних видів статей (науково-популярного чи навчального характеру) до шкільної стінгазети, текстів до радіопередач стимулює розвиток умінь учня використовувати спеціальний стиль викладу своїх знань для різних категорій читачів: однокласників, молодших школярів, батьків, певних соціальних груп. Статті, написані під керівництвом досвідченого педагога, учень може навіть опублікувати в різних засобах масової інформації або навіть у спеціальних професійних журналах.
З особистої точки зору. Використовуючи цей метод, учні вчаться розрізняти професійні статті, монографії, посібники, підручники тощо, в яких є різні точки зору, у тому числі й авторська позиція, і конкретні факти, які висвітлюються неупереджено, без авторських інтерпретацій. Школярі оволодівають навичками, з одного боку, чіткої констатації фактів, а з іншого, – висвітлення певних проблем з особистої точки зору, свого погляду на події. Ці навички формуються через порівняння фактів і розуміння, з якої точки зору вони написані, та як їх можна інтерпретувати. Учитель може запропонувати різні схеми роботи з джерелами, оцінювання їх за різними критеріями на достовірність, важливість чи другорядність (див. схеми, подані нижче).
Дослідні проекти. Учні беруть участь у дослідних проектах індивідуально або як партнери (у складі невеликих груп). Дослідні проекти є дуже ефективними для розвитку творчих та аналітичних умінь і навичок. Це вимагає від тих, хто навчається, критичного аналізу прочитаного матеріалу, чіткого запису викладок та висновків, послідовного їхнього упорядкування та, що дуже важливо, доступного інформування інших щодо результатів своїх досліджень. Дослідні проекти розробляються за такими п’яти етапами: 1) визначення мети і теми дослідження; 2) збір інформації з використанням різноманітних матеріалів; 3) аналіз та упорядкування інформації; 4) вироблення власних суджень та висновків; 5) оприлюднення отриманих результатів. З досвіду вивчення основ здоров’я в школах України можна назвати хоча б деякі теми дослідних проектів, які особливо популярні у школярів: “Вплив куріння на здоров’я школярів”, “Скажімо “Ні!” наркотикам”, “Спілкуємося толерантно”, “Алкоголь і здоров’я”, “Молодь і ВІЛ”, “Харчування для здоров’я”, “Спорт у житті підлітків”, “Дружба чи любов?”, “Якщо я дорослий...”, “Складові здорового способу життя” та ін. При виконанні цих проектів учні виявляють винахідливість у доборі інформації, її структуруванні, реалізації ідей, моделюванні складових проекту шляхом викладу його через тексти (друковані та усні), малюнки, графічні зображення, колажі, фотоматеріали, звукові та відео матеріали. Саме цей метод дозволяє оцінювання навчальних досягнень учнів на високому рівні.
Доповіді/повідомлення. Цей метод навчання учнів надзвичайно важливий, адже він формує фахові навички прилюдного викладу повідомлень. Доповіді/повідомлення можуть бути оформлені письмово, графічно, викладені усно або з використанням означених форм. Саме за допомогою цього методу доповідаються результати виконання творчих проектів. Повідомлення сприяють виробленню в учнів здатності до узагальненого, стислого викладення навчального матеріалу, висловлення власної точки зору.
Методи, що відносяться до навчання, що ґрунтується на досвіді, – індуктивні методи, зосереджені на учнях і спрямовані на різні види діяльності. Увага зосереджується на процесі навчання, а не на його результаті. Ця стратегія значно поглиблює розуміння і засвоєння учнями навчального матеріалу, які мають вищий ступінь мотивації, через можливість активної участі в різних видах навчальної діяльності.
Екскурсії. Дозволяють учням застосовувати набуті знання та навички в реальних умовах щодення, поза школою, набути нового життєвого досвіду, порівняти теоретичні знання з фактами, які мають місце в реальному житті. Екскурсії чітко плануються (наприклад, до Центру здоров’я, дитячої поліклініки, медичного кабінету школи); їх результати фіксуються і обговорюються при реалізації методів навчання, що відносяться до описаних вище навчальних стратегій.
Уявний образ. Метод спрямований на вироблення у школярів навичок створення уявного (віртуального) образу предмета чи об’єкта, події або ситуації. Це розвиває уяву та творче мислення, що дуже потрібно при навчанні.
Ситуаційні ігри. Цей метод стосується виду діяльності, у якому учні розігрують певні життєві ситуації, що стосуються різних колізій, пов’язаних переважно з вибором (корисних чи шкідливих звичок, активного чи пасивного відпочинку, вибором друзів, відмовою від участі в діяльності, пов’язаної з ризиком для життя та здоров’я тощо). Він дозволяє школярам перевтілитися в будь-який образ, “зіграти” родича, однокласника, лікаря, рятувальника, знайти власне вирішення проблеми. Після розігрування певної ситуації в навчальній групі створюється надзвичайно сприятлива нагода обговорити інші можливі шляхи вирішення проблеми, виявити ставлення учнів до тієї чи іншої ситуації та зробити загальні висновки.
|
