Як вибрати іграшку, що не зашкодила б здоров’ю дитини?

Для початку поговоримо про фізичне здоров’я. Мабуть, кожен із батьків, вибираючи забавку дитині, стикався з попередженнями на кшталт «містить дрібні частини, не давати дітям до трьох років». Але це – не єдиний фактор ризику.

Важке дитинство, чавунні іграшки…

Насправді чавунні іграшки з відомого анекдоту небезпечні хіба що тим, що дитина впустить її собі на ніжку або з вікна – на голову якогось перехожого. А от деякі речовини, що можуть входити до складу іграшок, справді дуже небезпечні і при постійному контакті можуть призвести до важких хвороб. Що це за речовини? Найбільш відомі хімічні «фактори ризику» – це формальдегід, фенол, свинець та інші. Наприклад, фенол може бути у складі полівінілхлоридних іграшок для немовлят. Він використовується, щоб надати форму пластику або гумі. Фенол потрапляє до організму через органи дихання, шкіру, концентрується у нирках і печінці. Надмірна кількість цієї речовини може спричинити зниження імунітету, головний біль, серцебиття, безсоння, алергічну реакцію. Формальдегід міститься у фарбах і може викликати сильне отруєння. До того ж, це – потужний канцероген.

За допомогою свинцю виробники «наводять красу» на іграшковій біжутерії, бо цей метал є у складі «сріблястого покриття». Але, потрапивши до організму дитини, свинець може викликати розумові розлади і навіть… смерть.

Зрозуміло, аби уникнути смертельної небезпеки, треба прискіпливо перевіряти якість дитячих іграшок. Державне підприємство «Укрметртестстандарт» регулярно проводить перевірки якості цієї продукції. Зокрема, ретельно тестують на можливий вміст шкідливих речовин, токсичних елементів, визначають рівні запаху, пожежо- та електронебезпеки.

Усе, що робиться, робиться… в Китаї

Оглядаючи полиці магазинів з іграшками та асортимент на ринку, можна дійти висновку, що більшість іграшок в Україні – імпортні. Але, окрім відомого бренду, варто звертати увагу й на країну­ виробника. Адже багато провідних виробників дитячого асортименту з Великої Британії, Німеччини, Італії та інших країн розміщують свої фабрики, наприклад, у Тайвані, Кореї чи В’єтнамі. Для здешевлення товару використовується місцева сировина і технологічні домішки. Саме тому продукція, вироблена за однотипною технологією, може значно відрізнятися і за якістю, і за безпечністю.

Фахівці стверджують, що світова хімічна галузь «прогресує» – з’являється дедалі більше речовин, які використовують у виробництві. Так здешевлюється продукт, проте далеко не завжди він є безпечним. Є й такі сполуки, токсикологічні показники яких у нашій країні визначити важко.

Неякісність може бути і не високотехнологічною. Наприклад, під час перевірок виявили іграшки, наповнені залишками виробництва текстилю – запліснявілу бавовняну тканину. Такі «пухнасті друзі» легко можуть викликати в малюків алергію. Під час дослідження іграшок, імпортованих із Китаю, досить часто виявляють вміст формальдегіду і фенолу в кількостях, що значно перевищують норми.

Іграшкова історія з сумним фіналом

Головне державне управління Китайської Народної Республіки з контролю якості, інспекції та карантину, як повідомляють ЗМІ, виявило, що майже кожна десята іграшка на внутрішньому ринку країни є небезпечною. За дослідженнями, з 242 іграшок двадцять не відповідають стандартам. А в трьох із них виявили небезпечні для дитячого здоров’я метали – свинець і хром.

Та, виявляється, від неякісних іграшок можуть постраждати і її виробники. Продукцію однієї з китайських компаній вилучили з продажу в США. Причина – дуже високий вміст свинцю в фарбі. Китай цьому підприємству тимчасово заборонив будь­-який експорт. Не витримавши психологічного напруження, директор компанії наклав на себе руки. Працівники подейкують, що цю небезпечну фарбу для іграшок продав постачальник, який був найближчим другом директора.

Що ви хочете за ці гроші?

Ще в лабораторії «Укрметртестстандарту» перевіряють фізико­механічні показники безпеки виробів. Конструкція іграшок та їх доступні краї, кінці, виступи, дроти і засоби кріплення мають бути такими, щоб унеможливити травмування. Іграшки, зокрема їх частинки та відокремлювані деталі, призначені для дітей до трьох років, повинні бути такого розміру, щоб навіть за великого бажання малюк не зміг їх проковтнути.

Іграшки випробовують на міцність майже як у реальних умовах, техніка, за допомогою якої  роблять перевірку,  моделює ситуації з повсякденного життя. Наприклад, дитина не має поранитись, якщо раптом упаде на іграшковий  автомобіль. Але багатьох імпортерів, схоже, зовсім не цікавить безпека малечі. Тестувальники кажуть, що постачальники часто аргументують низьку якість і навіть потенційну небезпеку іграшок такою фразою: «А що ви хочете за такі гроші? Яку якість?» І вони справді вважають, що для наших дітей це – пояснення.

Наші штрафи – як комарині укуси

Своїми думками про поліпшення якості продукції для дітей поділився перший заступник генерального директора державного підприємства «Укрметртестстандарт», Віктор Ример:

– Що треба зробити, аби зменшити кількість неякісної продукції? Перше: у законодавстві не потрібно винаходити велосипед, варто взяти те, що напрацьовано в Євросоюзі. Ми ухвалили «красиві» закони про євроінтеграцію, тож треба ухвалювати закони, які діють там і довели свої ефективність. Треба впроваджувати і жорстко конт­ролювати. В Європі, можливо, краща ситуація не тому, що в них такі вже чесні виробники, а через жорстке законодавство. І за неякісну, а тим більше – небезпечну продукцію – серйозно карають. А для тутешніх недобросовісних виробників наші штрафи – як комарині укуси, мізерні. На жаль, такі виробники більше зацікавлені в прибутку, а не в якості продукції.

Варто купувати в магазині

Як убезпечити дитину від неякісної продукції?

Часто іграшки продаються без упаковки, особливо – на базарах. Це робиться, аби вивітрився запах хімії, який свідчить про низьку якість, а часом – і про шкідливість виробу. Саме тому при покупці нової забавки для дитини її варто понюхати і роздивитись, чи однаково добре вона розмальована, чи тримається фарба. Варто зауважити, що великі виробники, як правило, пропонують якіснішу продукцію. А маловідомі торговельні марки – схильні економити на технологіях і контролю якості.

– Я вважаю, що наші виробники мають обов’язково ввести у себе на підприємствах вхідний контроль. Вони витрачають величезні гроші на матеріали і вироблення. Та здебільшого не знають точно, з чого саме вони виготовляють продукцію, – говорить Наталія Попова, керівник підрозділу «Укрметртестстандарту».

Тож варто купувати дитині іграшки не в першому­ ліпшому місці, а у спеціалізованих магазинах. Там пильніше стежать за якістю продукції для дітей і відсоток браку значно менший. Хоча і це не є стовідсотковою запорукою. Так, нещодавно спеціалісти «Укрметртестстандарту» проводили контрольну закупівлю в одному зі столичних супермаркетів і досить багато іграшок не витримали випробування на якість.

Прикро, що купуючи дітям забавки, батьки надзвичайно рідко цікавляться в продавця, чи має, скажімо, рожева черепаха або пластмасовий робот сертифікат якості. Не вірите? Поспостерігайте за батьками на базарі чи в крамниці – навряд ви почуєте, щоб хтось вимагав або хоча б запитував про таку документацію. А чи запитуєте про це ви?

Страшне, сумне і невеселе

Люди-павуки і диво-хробаки

Чи потрібні малюку іграшкові монстри?

Психічна безпека іграшки – тема окремої розмови. Хто з нас не сахався від полиць у іграшкових магазинах, на яких вишикувалися різноманітні пластикові чудовиська – від Бетменів і трансформерів до пекельних істот незрозумілого походження. Чи не зашкодять ці страшидла дитині? Виявляється, страшні іграшки бувають різними. Серед них трапляються і… корисні.

Принаймні так уважає російський психолог Олександр Романов. На його думку, страшні іграшки, що зображують міфічних істот і казкових персонажів, є майже в кожній культурі. То навіщо вони?

Зла відьма… краща за доброго Бетмена

Деякі батьки і педагоги дивуються, що в народних казках багато моторошних і жорстоких епізодів. Проте психологи давно довели, що саме вони дають змогу дитині перебороти власні страхи. Іграшкові персонажі – Ведмеді, Бабки Йожки, Мари (кикимори) – слугують тій самій меті. Дитина, граючи, може перемогти іграшкового Змія Горинича – і почуватися справжнім хоробрим лицарем. До того ж, традиційні казкові страховиська мають дещо кумедний вигляд.

А от сучасні бетмени і люди ­ікс – зовсім інша справа. По­ перше, більшість цих чудовиськ, як не дивно, «хороші». Але ці герої постійно б’ються з такими самими чудовиськами – лише «поганими». Тобто, добра потвора перемагає злу, та обидві вони – все одно потвори. Це в уяві малюка може розмивати кордони між добром і злом.

Ще одна небезпека – дитина часто ототожнює себе з улюбленою іграшкою. А якщо її іграшкова скриня повна різних монстрів, то якого друга вона собі вибере і ким, зрештою, уявлятиме саму себе?

Треба також зважати на те, що навіть «корисних монстрів», таких, як Баба Яга або Бармалей, можна купувати дитинці, якій виповнилося хоча б три роки. Зовсім маленького може злякати і психічно травмувати будь­-яка страшна іграшка.

Психологічний продукт

Уже всі давно зрозуміли, що іграшка розвиває розумові здібності, мислення, уяву та образно-­емоційну сферу  дитини. Психологічний вплив іграшки є довготривалим, тому негатив, який може вона спричинити, буде помітний значно пізніше. Саме тому при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту працює Міжвідомча художньо­-технічна рада з іграшок та навчально-­наочних ігрових посібників, яка опікується психолого-­педагогічною якістю дитячих іграшок.

– Дорослі – виробники, батьки, люди, які опікуються безпекою іграшок – мають бути відповідальними за продукт, що потрапляє до рук дитини, – так уважає Людмила Гладун, заступник голови Міжвідомчої ради з іграшок та навчально­-наочних ігрових посібників. – Можна сказати, що іграшка – продукт психологічний. Навіть поєднання кольорів може згубно вплинути на психіку дитини. Можливі негативні впливи на формування ранніх сексуальних виявів, агресії, жорстокості, провокації насилля. Цей факт повинен бути знаком перестороги для батьків, які обирають іграшку для дитини. Варто звернути на це увагу і педагогам. Я вважаю, що до вибору іграшок дорослі мають ставитися не менш відповідально, ніж до дитячого харчування й одягу.

Секретар міжвідомчої ради Людмила Мартинюк розповіла, що робота ведеться разом з «Укрметртестстандартом», адже експертиза якості продукції має кілька напрямів.

– Ми займаємося не лише забавками, що створюють хороший настрій і розвивають дитину емоційно, а й експертизою продукції, яка впливає на інтелектуальний розвиток, – розповідає Людмила Мартинюк. – І якщо іграшка проходить психолого­педагогічну експертизу, ми робимо додаткову рекомендацію на використання під час навчально­-виховного процесу. Після експертизи, з нашим витягом виробники можуть отримати гриф «рекомендовано МОНмолодьспорту».

Сині зайці і рожеві крокодили

На визначення користі, або навпаки, шкоди, впливає багато факторів. Має значення навіть колір іграшки.

– Наприклад, ось синій зайчик. А в дитини формується еталон сприйняття. І як це поєднати з тим, що зайчик у реальному середовищі – сіренький чи біленький, і віршики про це є, – говорить Людмила Мартинюк. – Ми живемо не у віртуальному світі, а в реальному. Потім перевчити дитину дуже складно.

Людмила Гладун зазначає, що міжвідомча рада не є контролюючим органом. Це – констультативно­-методичний центр, який працює на базі Державного музею іграшки.

– Виробники звертаються до нас, аби убезпечитися, отримати консультацію. Вони приходять ще на стадії розробки, приносять креслення, розповідають про майбутній виріб. І запитують, що треба, аби продукт вийшов якісним? Із виробниками працюють, зокрема, педагоги, пояснюють, якою може бути іграшка для дітей певної вікової категорії. Після цього виробники звертаються до органів МОЗу. І якщо співпраця відбулася, виробник свідомий і намагався закласти якість іграшки ще на стадії розробки, тоді в результаті – немає проблем. Ні з отриманням документа, що засвідчує безпечність, ні з якістю і конкурентоспроможністю іграшки взагалі.

…На жаль, сучасні діти полюбляють і сучасних монстрів – різних там людей-­павуків, роботів­-трансформерів і  черепашок-мутантів. Не одна дитина заклякла від захоплення перед полицею з цими пластиковими потворами. То що робити батькам, які хочуть подарувати дитині справді добру іграшку?

Психологи радять… не брати дітей із собою до магазину. Хай іграшка, яку батьки виберуть самі, стане сюрпризом для малюка. Сподіваємося, сюрпризом корисним.

Скандальні іграшки

У Великій Британії нині говорять про нову «незрозумілу» дитячу іграшку. Це – комплект із лавки й штанги зі стійками. Виробники це «чудо» дитячого бодибілдингу рекламують як «серйозну систему для вправ», призначену для дітей чотирьох – восьми років. Диски штанги можна заповнювати водою чи піском, найбільша її вага – 5 кілограмів. Педіатри називають цей комплект небезпечним, адже дитина не має навантажувати себе такими вправами до підліткового віку. Для малят найкращими є аеробні вправи – біг, плавання, їзда на велосипеді. Корисною є участь у різних командних іграх – футболі, волейболі тощо.

Лялька та іграшкові… груди

У торговельній мережі США з’явилася нова лялька. Незвичність іграшки в тому, що її можна годувати грудьми. У комплекті – імітатор-соска, який кріпиться до одягу дитини. А коли ротик ляльки наближається до імітатора, то іграшки починає видавати характерне для процесу годування грудьми чмокання. Розробники цього виробу вважають, що він навчає майбутніх мам правильно доглядати за немовлятами. А також декларує важливість природного годування малюків грудьми. Але батьки стосовно цього мають різні думки. Частина з них уважає іграшку вдалою,  інші впевнені, що такі ігри провокують малечу поводитись занадто по-дорослому. А про необхідність грудного годування їхні дочки повинні дізнатися пізніше, коли ця інформація буде актуальною.